17 березня 2010 року, ввечері, в університетському храмі Трьох Святителів (як це і передбачено богослужбовим уставом Православної Церкви) було відслужено великопостпову утреню з читанням Великого Покаянного канону преп. Андія Критського. Читання Великого Покаянного канону очолив завідувач Богословського відділеня, настоятель храму доц. прот. Микола Щербань, якому співслужили методист Богословського відділення свящ. Микола Лагодич та свящ. Павло Захарук (студент VI курсу Богословського відділення).

Один раз на рік, а саме на п'ятому тижні Великого посту, цей канон преподобного Андрія Критського читається повністю, адже до цього здійснювалося його читання лише частинами.

В перший тиждень Великого Посту (на Великому Повечір'ї) у православних храмах також читався цей покаянний канон преподобного Андрія Критського, однак вподовж цих чотирьох днів канон читався по частинах, а на п'ятому тижні Великого Посту, під час вечірнього богослужіння, читається весь Канон.

Великий канон складається з 250 тропарів, й іменується «Великим» не лише через велику кількість віршів, але й через їх внутрішній зміст, висоту думок та силу їх вираження. У Покаянному Каноні розповідається про події, описані у Святому Письмі Старого та Нового Завіту. У тропарях Канону представлені персонажі біблійної історії, які своїм життям представляють нам або високі зразки святого життя, праведність та духовність, або ж показують приклад глибокого духовного падіння та гріховного життя. Проте, всі ці біблійні розповіді (які коротко переказуються у тропарях Канону) показують людині шлях спасіння, яке полягає, перш за все, у покаянні. Слухаючи Канон, кожна людина замислюється над власним життям, над власним духовно -моральним станом.

Не випадково Покаянний Канон преп. Андрія Критського читається саме під час Великого Посту, а всі його частини - за два з половиною тижні до Світлого Христового Воскресіння. Адже піст - це час покаяння та очищення, і Канон направлений для того, щоб показати кожному християнину необхідність очистити власну душу від гріха, спонукати її до каяття, розсудливості, осмислення та виправлення життя.