12 травня Свята Православна Церква вшановує пам'ять великого подвижника та святого ХХ століття – преподобного Амфілохія Почаївського. З нагоди свята, 12 травня 2015 року, в с. Мала Іловиця Шумського
району (рідному селі преподобного Амфілохія) у Свято-Амфілохіївському храмі с. Мала Іловиця Шумського району (збудованому на тому самому місці де заповідав преподобний) було звершено Соборну Божественну літургію.
На паперті храму урочисте соборне Богослужіння, на запрошення керуючого Тернопільсько-Бучацької єпархії архієпископа Нестора, очолив митрополит Луцький та Волинський Михаїл. Розділити радість свята також прибув єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло. Високопреосвященнійшим владикам співслужили: будівничий храму, настоятель Свято-Вознесенського храму с. Велика Іловиця прот. Андрій Любунь, секретар єпархії прот. Олексій Головацький, благочинні та духовенство Тернопільської єпархії.
Урочистості Богослужінню надавав спів хору храму преп. Іова Почаївського с. Горинка Кременецького району. Вшанувати пам'ять великого подвижника української землі прибули паломники із разних куточків Західної України.
Паломницьку групу з Чернівецького університету очолив клірик університетського храму – прот. Миколай Лагодич.
Велика кількість вірних у спільній молитві прославляли преподобного. Багато хто із прочан під час Богослужіння прийняв Таїнство Сповіді та причастився Святих Тіла і Крові Господньої.
Після відпусту, традиційно, було звершено водосвятний молебень, після якого владика Михаїл
окропили всіх освяченою водою.
По завершенні Богослужіння до численних присутніх із повчальним словом звернувся митрополит Михаїл.
Після проповіді архієпископ Нестор подякував ієрархам, священнослужителям та прочанам, котрі цього дня прибули в Малу Іловицю, щоб розділити радість свята та у спільній молитві прославити преподобного отця Амфілохія.
Із словами подяки також звернувся і будівничий храму прот. Андрій Любунь, котрий висловив слова вдячності усім меценатам та жертводавцям, котрі докладають своїх зусиль заради благоустрою храму.
Отець Йосиф ніколи нікого не відпускав із свого дому голодним чи не обігрітим. Тому за усталеною традицією уже було розкладено польову кухню і кожен з паломників мав можливість взяти участь у спільній святковій трапезі.