Богословське відділення / ДО ЯВОРОВА НА ХРАМ,
: ГОЛОВНА :: ІСТОРІЯ ФАКУЛЬТЕТУ :: НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС :: ВИКЛАДАЧІ :: СТУДЕНТИ :: АБІТУРІЄНТУ :: ВИПУСКНИКИ :
: ХРАМИ :: КОНТАКТИ :: БІБЛІОТЕКА :: Студентське товариство «ACADEMIA ORTHODOXA» :: Державне визнання документів про вищу духовну освіту :: Переведення на навчання/Придбання другої вищої освіти :

Розклад занять



Наш банер




ДО ЯВОРОВА НА ХРАМ

Цьогорічний храм у Яворові – мальовничому селі на Прикарпатті, де живуть і трудяться богобоязні та благовірні ґазди, серед яких кожен другий – народний умілець, майстер декоративно-ужиткового мистецтва і художніх промислів, співпав з 90-літтям церкви Пресвятої Тройці.

13495255_791987144270391_6880868734555945326_n_500

Але, ця церква у селі – третя. Духовно-культурне та церковнопарафіяльне життя Яворова можна поділити на три основні періоди: перший період – «Дохрамовий», який тривав з часу появи перших поселень на землях, які сьогодні формують адміністративні межі села. Тоді у селі не було церкви, люди ходили на Службу Божу до Криворівні та інших навколишніх сіл, але мали свій цвинтар; другий період – період «Першого храму»: з 1724 по 1863 рр., коли яворівчани збудували собі невеличку церковцю, яку 1683 розібрали, а на її місці звели просторий і величний храм. Храм освятили на честь Зішестя Святого Духа, який простояв до 1926 р. Світлий понеділок 9 квітня 1923 року (перший день по Великодню) став чорним днем для всієї сільської громади – храм згорів через необачність церковного паламаря; третій період – період «Третього храму» починається з 1926 р. і триває й по нині. Тоді, яворівські ґазди, об’єднавши всі свої зусилля, втретє відбудували церкву.

Новозбудована церква фактично нічим не відрізнялася від своєї попередниці (другої церкви). Досвідчені майстри повністю відтворили її розміри, повторили форму та зберегли давній гуцульський стиль сакральної архітектури. Лише фундамент вівтарної частини храму «відсунули» на один метр на захід, щоб не будувати нову церкву на старому обгорілому мурі. Покрили її не ґонтами, а цинковою бляхою. Бічні стіни-фронтони зашалювали покрівельною дошкою. 

У правому куті від цвинтаря розташована двоярусна дзвіниця, котра уціліла при пожежі 1923 р. Ймовірніше за все, дзвіницю збудували з протесів, що формували стіни найстарішої церкви Яворова, тієї самої «малої» церкви, про яку йшлося вище. Освятили щойно збудований храм Божий восени 1927 р. – на Богородицю (освячення здійснив архієпископ Станіславський Григорій Хомишин).

Віддаючи шану колишній святині, посвяченій в честь Зішестя Святого Духа і передчасно знищеній вогнем, яворівська громада з однаковим духовним піднесення і благоговінням упродовж дев’яносто років урочисто святкує два храмові дні: на Зелені свята (в День Святого Духа) та на Другу Богородицю (День Різдва Пресвятої Богородиці).

Як бачимо, яворівчанам довелося тричі будувати церкву. Такою виявилася Воля Божа. Такою є історична доля і недоля їхньої святині. Отже, коли ми говоримо про 90-ліття церкви у Яворові, то маємо на увазі третій храм, збудований 1926 р., на місці другої церкви, що згоріла 1923 р. 
Прикметно, що сьогодні місцеві науковці та вихідці з Яворова докладають чимало зусиль, щоб описати історію його духовно-культурного та церковнопарафіяльного життя, щоб відтворити життєписи душпастирів, які служили у селі. У цьому зв’язку, варто згадати та подякувати ініціаторам-першопрохідцям історичних лабіринтів, які прагнуть дослідити становлення та специфіку розвитку Яворівської громади і, зокрема, Василю та Петру Лосюкам, Василю Гуменюку, Петру Сіреджуку та іншим. 

Собі, звісно ж, дякувати не буду, натомість обіцяю й надалі ретельно досліджувати історичну спадщину села. Села на нашій Україні, неначе писанки села! Села, де я народився, виріс, пішов до школи, навчився любити, мріяти, творити…

Дев’яностолітній ювілей церкви у Яворові і цьогорічний храм відзначали по-особливому духовно піднесено та велелюдно, а ще ретельно підготувавшись. До ювілею видали змістовний та інформативно насичений буклет «Церква Пресвятої Трійці На храм завітав Преосвященнійший Владика Юліан – єпископ Коломийський і Косівський та хор Богословського відділення КПБА при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (керівник отець диякон Ігор Луцан), а школярі місцевої одинадцятирічки разом з учителями та директором школи п. Вікторією Лосюк організували прекрасну концертну програму зі співами, віршами та грою на давньому українському народному інструменті – бандурі. 

13483205_791987284270377_7342031585774581087_o_500

13507030_791987397603699_4171407270465859053_n_500

13510924_791987637603675_3104231270971229381_n_500

13524500_791987464270359_1742423218580501849_n_500

13465995_791988247603614_9129795971778098929_n_500

13516314_791988414270264_6406452764221321067_n_500

13423717_791988857603553_1930559481211404442_n_500

13528368_791988970936875_2395656315310525598_o_500

То був не просто концерт, а духовна пісенна сповідь вдячних нащадків перед світлою пам’яттю тих, хто стояв у витоків становлення Яворівської громади та місцевої церкви та тих, хто їм ревно служив, просвічуючи світлом євангельської проповіді та навертаючи в лоно Церкви Христової. А ще, усі купно та щиро дякували своєму архіпастирю – єпископу Юліану й отцю Василю, за їх жертовну любов до Яворівської пастви та духовну опіку над нею.
Владика Юліан виголосив зворушливу проповідь, ретельно наголошуючи на необхідності збереження історичної пам’яті, морально-духовному оздоровленні, церковній та національній єдності, любові до Бога та ближнього і на важливості дарів Святого Духа у справі Богопізнання та утвердження у вірі Христовій в умовах секуляризації й очевидної нівеляції духовних цінностей. 

Проповідь була настільки емоційною й по богословськи вивіреною, що змушувала затамувати подих навіть тих, хто торгував на вулицях усяким крамом. Я був свідком, як одна старша жіночка підійшла до церковної сестриці й спитала: «Як звати Владику»? Та відповіла: «Юліан». Тоді, допитлива жіночка сказала: «Він так проповідує, що йому найбільше підходить ім’я «Святий Ілля»!
Насправді про храм у Яворові можна говорити довго, але цього разу я обмежуся тим, що викладено вище. Натомість пропоную переглянути фоторепортаж з місця події.

Доктор філософських наук,

Микола Шкрібляк


Версія для друку
Автор: zan-lu
Дата створення: 2016-06-24
Рубрика: Новини відділення
Перегляди: 819

Пошук

Наші друзі

Івано-Франківський Богословський Інститут ім. преп. Феодосія Манявського

Вища Богословська Академія при Івано-Франківському Єпархіальному Управлінні ПЦУ

Київська Православна Богословська Академія

Дніпровська Духовна Семінарія

Львівська Православна Богословська Академія

Волинська Православна Богословська Академія

cerkva.te.ua

Рівненська духовна семінарія

Львівська духовна семінарія святого апостола і євангелиста Іоана Богослова


eXTReMe Tracker

Пишіть нам. Е-mail:
Всі тексти, зображення, ілюстрації та інший вміст цього веб-сайту є власністю
Богословського відділення КПБА при ФТФ ЧНУ ім. Ю. Федьковича.
При використанні будь-якої інформації з даного сайту посилання
на
www.bogoslov.cv.uaОБОВ’ЯЗКОВЕ.