У святому письмі Господь говорить: «Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, але живих» (Мф. 22, 32). Цим засвідчується, що для Бога усі — і живі, і померлі — реально існують і Він про всіх пам’ятає. Навіть найменша добра справа, зроблена людиною за життя, є цінною в очах Божих.

Подібно до Господа, пам’ятаємо і ми про наших рідних, близьких, знайомих, котрі залишили цей світ. Ось і сьогодні Православна Церква святкує Димитрівську батьківську суботу, в яку підносить до Творця сугубі молитви за померлих. Димитріївська субота, що була первинно днем поминання православних воїнів. Згодом православні християни стали цього дня творити пам’ять не лише православних воїнів, котрі за Віру і Вітчизну життя своє на полі битви поклали, але — разом з ними — і всіх взагалі своїх покійних.

7 листопада 2015 р. в університетському храмі Трьох Святителів було відслужено уставні богослужіння: панахиду, Божественну Літургію та заупокійну літію.

 Богослужіння очолив клірик храму прот. Миколай Лагодич у співслужінні свящ. Богдана Сливки – настоятеля парафії св. пророка Іллі м. Заліщики Тернопільсько-Бучацької єпархії та дияк. Ігоря Луцана.